Рожі як ангели білі
Квітли Дзюні вколо віллі,
Пахли як моя любов —
Та забути я не можу,
Як хотів я вирвать рожу,
Та на терню бризла кров!
Не колюче горем терня,
А гадюче в ньому зерня
Затроїло кров мені —
Їдь дісталася до серця,
Де леліли зпід реберця
Сонцем райдужні пісні!
Тай у серці з того рана
Замість сонця блисла рана,
Що кровавить ніч і день;
Згасли всі пісні промінні,
А зродились поломінні,
Та жагучі як огень!
Як пташки на рожі пали,
Кров’ю серця оспівали
Дзюні всю мою печаль —
Забагріли злиті кров’ю
Всі троянди і з любов’ю
Скаменіли в вічний жаль.
