Нанизав я ожереллє
З чистих перлів серед сліз
І приніс тобі, Ольдзюню,
На весні тобі приніс —
Тай поклав тобі на груди
Тії перли серед сліз!
А ти, Дзюню, розірвала
І жбурнула до землі —
Мої перли покотились
По помості гей по шклі…
Мої перли, мої сльози
Розсипались по землі!
Де розсипались ті перли,
Незабудьки поросли,
Незабудьки посходили,
Синім цвітом зацвіли
Та всі стежки, всі доріжки
Коло Дзюні поросли.
Тай їх топче моя Дзюня,
А топтати їй не жаль,
Бо кому їх жаль топтати,
Той пігнав світами в даль —
Йому пісні полишились
Тай на Дзюню вічний жаль!…
