Столиця гей те море грала,
Де ми зійшлися в парі —
Не видів я, бо ти засяла,
Як сонце в темній хмарі.
Не видів світу тай не видів
Краси твоєї, крале, —
Бо зір мій в лучах ясних нидів,
Що з віч тобі сияли.
Боявся глянути у вічи,
Щоб не осліп на віки —
Як очі підняла на стрічи,
То я примкнув повіки!
Твоєї великі чорні очі
Жарілись як брилянти —
З жагучих слів уста дівочі
Злелілись в амаранти.
Аж дала руку на пращаннє
Не стало слів ні мисли —
Зєднало очі нам мовчаннє,
Обоїм сльози блисли…
За обі руки ми злучились,
Як зерня ув орісі —
І в поцілунках голубились
Як голуби на стрісі…
