Ти сама прийшла до мене,
Та між нами щось студене
Всунулось мов змія —
Ти жалілась, що пропало,
Що найкраще нас єднало,
Бо не той став нині я!
Я не той став! — правду кажеш,
Що розбилось, не зав’яжеш
Грою слів і грою мін —
Де чар-зілля трута зілля,
Там не скоїться весілля —
Бо змія сичить зза стін!
Дай мені про свою ручку
Нині перстінь, чи обручку,
Щастям я радівби з рік —
Та за рік твій дар любови
Скинув би я гей окови
Як зміїний дар повік!
Ти стоптала мою жалість,
Переміг я в собі шалість,
Чахнула любов моя —
Хоч змінилась ти до мене,
Та між нас вже щось студене
Всунулося мов змія!
