Тягнеш душу, дівчино чудова,
Що промовиш, мід пливе зі слова,
Під солодкий сміх; —
Усміхнешся через перли зуби,
Тягнеш душу мою до загуби
На великий гріх!
Як на мене пустиш з чаром любки
З груди білосніжки дві голубки
Спняті в грудний бюст —
Світять очі, як чорні кришталі,
Грають губи, як живі коралі
Коло моїх уст…
Тягнуть брови в’юнкістю піявки,
Тягне гнучкість тіла гей у мавки,
Білий горносталь —
Ей красуне, чужа молодице,
Вбивши мужа, згину я в темници
За свою печаль!
