В твоїх обіймах я полину
На світа край!…
Твій стан рамям своїм обкину
І землю сплакану покину,
Що тяжко бореться за рай.
Розпущу крила і з тобою
Полину аж до зір —
Над хмари бистрою стрілою,
А сльози лишу за собою
Всім ворогам на перекір!
На них я гордо подивлюся,
Розкішно, як мотиль
У цвіт, в уста твої впялюся
І медом любости упюся
За тих коротких кілька хвиль!…
