В ярім лісі від доріжки
Я зустрінув три орішки,
Три орішки в орішині —
Та всі розкотилися;
Приманчиві три дівчині
На мені судилося!
Приманчиві три дівчині
Як згадаю, хочби й нині —
То і нині ще журюся:
Не судилися мені —
Ні Гануся, ні Маруся,
Ні Олюся навіть ні!
Ні чорнява гейби галка,
Ні рожева як русалка,
Ані тая білявенька,
Мов лелія на весні;
Сама яра молоденька —
Щастя людям, не мені!
Перша мене покохала,
Друга мене поважала,
Третя мною гордувала,
Я сосна ялиною —
Гордувала, обвязала
Серденько терниною.
Першу кохав три неділі,
Другу місяці три цілі,
А третюю аж три літа
Аж три літа обожав,
Аж три літа без привіта
Слідки в сльозах цілував.
Перша з другим заручена,
Друга ходить засмучена,
До третьої свати шлються
Свати людські, не мої,
Свати шлються, хлопці бються,
Візьмуть скарби не свої!
Забув галку уродливу
І русалку задумчиву,
А лелії не забуду,
Бо і доси не забув;
Доки жити в світі буду
Не забуду, деб ні був!
Спомяну собі, як нині,
Як я стрінув в орішині
Від доріжки три орішки,
А всі розкотилися —
На три стежки три доріжки
Ріжно поточилися.
