Ведуть дружби до шлюбу
Мою дівчину любу
За ручку, за рукав —
Ведуть дружки і того
Старого молодого,
Що моє щастє взяв.
Ідуть за ними гості,
На калиновім мості
Клонюся їй до ніг;
Побліднувши на личку,
Дала мені косичку
Під наболілий сміх!
Вже піп її питає,
Чи вольну волю має —
Збентежився жених!… —
На мамцю погляділа
І тихо — “так!” повіла,
А чортик з двору: пчих!
