Вічно весни повертають,
В гаю маї розцвітають,
Як загріє сонця луч —
Буявіє жито яре,
По-під небо, по-над хмари
Грає журавлиний ключ.
І кого весна цілує,
Личко рожами малює,
Тому блиснуть перли з уст;
А кому весна минула,
З журавлями не вернула.
Тому ринуть сльози з віч.
Та всім в серці грають струни,
Бо весна в нім гарфу труне,
Очі шлються у безкрай:
Всі з надією одною,
Всі з відвічною тугою
Ждуть і ждуть на щастє-рай…
