Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться —
Ох, роздерлось моє серце,
А сльози не ллються.
Чую, чую через люди —
Жаль ваги не має:
До Ольдзюнв люди щлються,
Дзюня їх приймає…
Дзюню, зжалься надімною,
В камінь розіб’юся!
Чую горе над собою —
Від вітру валюся.
Ой від вітру з ніг валюся,
А сльози не ллються —
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться…
