Втікає з того дому знов,
Де кат пестить мою любов
За мною плач лунає; —
Я втікби десь в найдальшу даль —
Та вслід за мною гонить жаль
І в дім той завертає.
І нині знов я там зайшов
І знов втікаю з болю, знов
Шукаю супокою,
Знов чув я стон з грудий твоїх!
І знов той сміх, той дикий сміх,
Той регіт над тобою!…
Знов зойк: “Не муч мене, не муч!..”
Я відхилив із дірки ключ —
Мій Боже, що я видів!
На що Ти очі нам давав,
Як світови так впасти дав —
Чому наш зір не знидів?…
