Як щойно щойно зазоріє,
А вже мій ангелик летить,
В повіттю крилечками мріє,
На синім небі рожевіє —
В руці мій кошичок держить.
І пролітає крізь віконце
Тай заглядає, чи ти спиш —
І відкриває волоконце,
Так що не чуєш, моє сонце,
Що ти відкрита ним лежиш.
А він із кошичка виймає
Голубі цвіти-незабудь
І хухає і огріває
І у: Василько їх складає
На гафтах, де филює грудь…
І знов накине волоконце,
Що ти не чуєш, та якось —
І знов втікає крізь віконце,
А ти смієшся, моє сонце,
Крізь сон, бо сниться тобі щось!
