Як жалко ридала українська думка,
Як жалко ридав твій рояль!
Бреніли всі тони: і погріб і шумка —
Як дуже було мені жаль!
Мамунцю, ти грала, всі струни ридали,
А Дзюня, Ольдзюня твоя
І він у сальоні щось тихо шептали,
Мамунцю, потіхо моя!…
Як жалко розплакалась думка, як жалко,
Як жалко ридав твій рояль!
На що я любив твою Дзюню так палко?
Всім людям розкажу свій жаль!…
