За лебідку круки б’ються,
Наступає чорна хмара —
Сонце на заваллю;
До Ольдзюні люди шлються,
Ми не будем собі пара —
Я загину з жалю.
А я круків тих розгоню,
А я тую чорну хмару
Рукавом розмаю —
А я людям забороню,
А я їм за свою пару
Кости поламаю.
Не лебідка крукам пара!
Хоч і б’ються, хоч не б’ються,
Лебідь є білійший —
Не Ольдзюня людям пара!
Хоч і шлються, хоч не шлються,
Я за всіх милійший…
Ой по круках слід загине,
Чорна хмара пересуне,
І знов сонце зійде; —
А Ольдзюню світ покине,
Як Ольдзюня всіх відтруне,
То Василько прийде!…
