Василь Пачовський – Зашуміли густі лози: Вірш

Зашуміли густі лози,
Синє небо хмуриться;
Чую, чую через люди,
Що Гануся журиться.

Як Ганусі не журитись?
Родичі злукавили —
Тай з нелюбом заручили,
А мене відставили.

Білі ручки поламала,
Оченька виплакує,
Обтирається рукавцем,
А на все притакує.

Білі ручки поламала
До одного пальчика,
А не пише, а не вишле
Листу ні кавальчика!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Пачовський – Зашуміли густі лози":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Пачовський – Зашуміли густі лози: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.