Знов Гануся тай Гануся!
Ой Ганусю, моя зірко,
Знов ми стрінулись нечайно
І знов серце плаче гірко!
Ми розсталися на віки,
Ми про себе позабули —
Та зійшлися на забаві,
Знов серця нам спалахнули!
На забаві банда грала,
Вальса йшли ми цілу туру —
Я схилився і на ушко
Знов шептав тобі всю журу:
— Та я муру головою
Не проб’ю, бо шкода труду;
Хоч нас люди розлучили,
Та тебе я не забуду!
А ти мені зреготала:
“Ви гадаєте собі, що
Ви тим бавите дансерку —
Шкода труду, тай навіщо?”
Ти казала і сміялась,
Кілько болю, кілько грози!
Ти сказала в сльозах майже,
А сміялася крізь сльози!…
