Знов я бачу їх на муку:
З ним вона йде попід руку,
То пошлюбна “променад”;
Щось мене за нею тягне! —
Вже пропало, вже не стягне —
Ні вперід мені, ні взад!…
Улицями йдуть шумними,
А мене, мене за ними
Щось мов на шнурку веде…
Нагло: вибігає з брами
Хлопчик і кричить до мами:
“Мамо, тато, тато йде!”
Чути крик дитини з хати,
Женщина одіта в шмати
З немовлятком на руках
Гонить і кричить: “Ти збую,
Ти забув, забув, забув на тую,
Що ти звів, що ти присяг…
Ти взяв паню, а я діти!…
Твої діти маю гріти,
Як ти сміла з ним іти?
Ти мені його украла,
Ти!… а кров би тя залляла.
Ти остатна… ти!…
Він поблід, стиснувши щоки,
“Ганьба!” крик чув на всі боки
З уст натовплених людий —
А вона — вона не чула,
Тілько руки простягнула
І припала до грудий…
До грудий мені припала
І захлипала, — ридала
Моя втрачена любов;
Та слізми вже не ридала —
Шлюбний дар в лице дістала:
Бухнула устами кров!…
