Вийду я в поле. Може ще вбита
Мрія воскресне! Йду над ручай.
Тихо дрімає сірий лан жита,
Річка так тихо шепче, спить гай.
Хоч би вітрець де рушив корону
Дуба старого, пташку в гіллі
Сонну сполошив, хоч би він тронув
Води, підняв де пил із землі!
Тихо. Проклін вам, тиші понурі!
Небо, чи й ти спиш? Де ж бо твій грім?
Грянь ним! Зішли нам тучі і бурі —
Сонній природі, грудям моїм!
