Наче в нашому саду
Літа й не бувало, –
Я під вишнями іду,
Листя геть опало.
Голі вишні і бузок
В тихому підтинні.
Он лише один листок
Звис на павутинні.
Зачепився нашвидку
За гіллячку нижню.
Видно, боляче листку
Покидати вишню.
Я візьму його мерщій,
Занесу до хати.
Він у читанці моїй
Буде сумувати.
- Наступний вірш → Тетяна Винник – Осінь
- Попередній вірш → Богдан Стельмах – Осопас
(Оцінок ще немає)