Як ти живеш мов невагомий,
і сиплеться мороз за комір,
і в очі сиплються вогні.
Сухі, як жовч. Важкі, як більма.
Гіркі, як жовч. І тільки тінь
за ґратами, неначе відьма,
значить поранки золоті.
- Наступний вірш → Василь Стус – Сумовите
- Попередній вірш → Василь Стус – Стенались блискавки над нами
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)