Василь Стус – Або в тишу перетягнених ший: Вірш

Або в тишу
перетягнених ший,
або в віще
Слово Будд, і Єгов, і Шив.
Або в маму,
або в батька, або в Христа
Тільки — марно.
Тільки в силі пристав би.
Став — лоскоче.
І ворожить. І ріже геть
без ножа. Захоче
і минулим маніжить.
Знай і відай.
Доживеш. Бо ж і вік не вік.
Хай і встиду
ніби дням, загубився лік.
Серце — скраю
скронь. Відпочити — не діждеш.
Протаранить —
то тепер. І утішся.
Не печалься,
не спечалюй останній час,
а відчалюй
по шматочку, по часточці.
По кістках, по ка-
м’яних площах — вниз.
Хай звикає
до заручин ще — низ і вись.
До безсоння
білолобих, як баранців,
біленьких, маленьких
кучеряво-мочарних снів.
Серце — в скронях,
серце — скраю душі тепер.
У долонях
не вдержати себе.