Алілуя, алілуя, страстотерпче
і безсмертної долоні добрий знак,
і очей твоїх, мов літепло, озера —
журних дум твоїх високі береги.
Алілуя, алілуя на віки.
Єси живий, єси живий.
Єси нетлінний у віках,
навкруг твоєї голови
спіжовим німбом сяє жах.
І стала смерть у головах,
і чорна хвиля понесла,
і чорний човен без весла
уже їжачиться, мов жах.
Лише китайка на очах,
долоні схрещені твої,
і почорнілі солов’ї
уже поклякли по гаях.
Тополя біло шелестить,
збіліла річка струменить,
але тобі без нас не жить,
за нами тільки тінь біжить.
Допоможіть, допоможіть
бодай-но днину пережить,
поки навернеться весна,
і запарує знов рілля,
допоки ластівка ясна
до нас повернеться сумна,
допоки літеплом земля
уп’ється ріллями до дня —
допоможіть, допоможіть
побачити — не долетіть.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ти смерть моя
- Попередній вірш → Василь Стус – Вона сиділа, мов княгиня
(Оцінок ще немає)