Василь Стус – Аналітичне: Вірш

Злий дар говорити в риму —
Успадкований, як інстинкт.
У прадіда римувались кроки,
його рекрутський строк —
двадцять п’ять років —
возведений у квадрат омонім
анімістичних рим.
Дід Дем’ян, добрий боднар, кадовби
римував. З обручем обруч.
Хату — з корчмою.
Жінку — з долею розпроклятою.
Радість алітерувалася з квартою
(коли брано в борг).
А віддавен —
римувались шаблі,
ступні, ранки і ріллі,
римувалися шарварки,
смерті й народини,
поминки й весілля.
До тисяча дев’ятсот тридцять восьмого року
не лишилось жодної свіжої рими.
І довелося — говорити пошепки.