Багаття згасло. В тебе сон пройшов.
Тікає ніч. Самими нас лишає.
— Я так бажаю…
— Завше ти бажаєш, — відповіла, —
І все не знати що.
- Наступний вірш → Василь Стус – О, ні! Не марно твій буяє гнів
- Попередній вірш → Василь Стус – Ми їдемо на схід крізь білопіння гречок
(Оцінок ще немає)