Живеш і жий. Бий закаблуками,
Смакуй коктейлі з соломин,
Клади у порох закарлюками
Повзучий слід свій, друже мій.
Тобі не ходить коло щирості.
То вже не стрінемось. Даруй.
Коли кортить на вужа вирости —
То вигинайся і плазуй.
Я не скажу: літать чи в’юнитись.
(до твого черева — ще б крил!).
Винишпорюй, аби збагнути
Забрезклу мудрість мімікрій.
Всі плазуни одвіку мудрі.
Та вміло балансуй. Дивись:
Відступлять ненароком хвіст…
А без хвоста твоїй натурі
Негоже житиметься.
