Василь Стус – Без свят не можна: Вірш

Без свят не можна. Хочеться душі
Полоскотати небо зайчиком.
Коли відлопотять сухі дощі
По репаних дорогах чи асфальтами,
Тоді — хай буде свято. Хай висять
Високі крона молодого парку,
І люди щедро добрий грім стрясають
З сердець, проходячи під райдужними арками.
І творять молитовно вір своїх
Золочені будинки. І чекають,
Що буде вдома і коньяк, і кава,
І жінки пересиченої сміх.
І будуть діти гратись у війну,
І вечір випливе в екрані телевізора,
Та дві душі, мов сорочки порізнені,
Висять на жерді і за вітром пнуться.
Одна — про свято. В будень — ця пройде.
І завтра зранку знову за роботу,
І згадувати пиятику, рвоти
І демонстрацію. І вуличні оденки.