Блідава зелень молодих суріп
і дві сосни, обчухрані вітрами —
сумний ескорт, коли тебе до брами
несли на ношах, під іржавий скрип
замків старезних. Світ живе добром
Господніх благ. Отож, корись потворі,
що верховодить нами в лютім горі.
Ні, скрути палісандровим хрестом
ти не прикрив. Господній післанець
любов’ю ти спиняв отого вбивцю,
що цілий вік точив із тебе крівцю
в руці тримавши смертний рішенець.
- Наступний вірш → Василь Стус – Прийшло – по зустрічі прощання
- Попередній вірш → Василь Стус – Заходить чорне сонце дня
(Оцінок ще немає)