Бо наді мною ні зірок, ні неба,
а пустки вистачає багатьом.
Отут народжений, отут колись і щезну,
отут колись на той світ одійду.
Як недомучений всім серцем змерзну,
в надіях розгубивши тяжкий дар.
- Наступний вірш → Василь Стус – Як віщо віє леготом блакить
- Попередній вірш → Василь Стус – Повернений до себе всім єством
(Оцінок ще немає)