Василь Стус – Болі тихли: Вірш

Болі тихли.
Кров пили і пилили вік.
Зараз тіло
пролилося у пару рік.
В пару чорних,
в пару спінених рівчаків,
нині — вчора,
і раніше за всі віки.
Утікай же
обшукавши як лабіринт
тіло враже,
розмотавшись як білий бинт.
В пам’ять, в день свій
в білі бульби округлих більм.
Власний месник,
прошивай же ножами біль.
Може, серце
вийде з кров’ю з ґрат заборон
і заб’ється
еліпсоїдним кроком.
Втнеш, бувальцю,
наостанок знов гопака.
Чом же пальці
скам’яніли? Хода важка
і відчув ти —
не задля шаровар,
задля тиші
клекотить, як тягучий вар.
Власне серце,
те, що скраю душі тепер.
Те, що через
горло. І не вдержить себе.