Василь Стус – Була весна: Вірш

(…була весна…) Була весна,
(…збігали дні…) Брели дороги,
(…топилось сонце…) Горобці
в калюжах витеплених бовтались.
(…була весна…) Стежки підтряхлі
знімали в нас відбитки ніг
так безневинно і ласкаво,
що й не відстрашували нас
Удруге бігти.
Робітниче —
пропахле селище — в сосні,
в остружках, в самані, у вальках
нагадувало драбинчастий
іще порожній віз. Збігали
шахтарські, заводські будинки
до вибалку. Текла вода,
руда, підземна, глеювата,
чорнів оглохлий очерет,
багульник червонів, кульбаба
яріла кругло. Круглий день
ярів. І в потічку ярів
круглавий день — дуплавим оком.
Була весна.