Василь Стус – Море – чорна грудка печалі: Вірш

Море —
чорна грудка печалі,
душа Мефістофеля
наодинці.
Терпне рояль
під пальчиками дівочими,
і в воду
падає з кручі земля.
Шерхлі трави
вологі пасажі ловлять,
і стогін стихії
туманом важким облягло.

Гусне вечір сурою корана,
і в яру струмка гортанний звук.
Стільки правди в горлі, стільки мук —
не переповісти і до рання.

Тоскний тріск у порожнім лісі,
і пташиний колючий свист.
Падолист.
Де ж метелику сісти?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (4 оцінок, середнє: 4,75 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Море – чорна грудка печалі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Море – чорна грудка печалі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.