Чотири вітри полощуть душу.
У синій вазі — стеблина яра.
У вирві шалу, в світ-завірюсі
чорніє безум хитай-води.
Біля колчану — хвостаті мітли,
під борлаками — сліпуче сяйво.
Убрався обрій вороноконий
у смерк, у репет, у крик, у кров.
Новогородці, новогородці!
Загородила пугá дорогу.
У синій вазі стеблина яра.
Як білий бісер — холодний піт.
- Наступний вірш → Василь Стус – Припнуто човен, а вода струмує
- Попередній вірш → Іван Низовий – Про український секс
(Оцінок ще немає)