Чуття вагітності — жіноче.
Та радісно, хоч трохи й соромно
(хлоп’яча пиха не чужа
іще тобі), коли відчуєш
це почуття: на горло тиснуть
пругкі слова, важкі і круглі,
хай покищо вони й сліпі.
Та в грудях, наче в підземеллі,
стоїть округлий гам. Поміж
змалілих ребер, плавниками
вже б’ється вірш. Не згірш линя.
Скидається і горла прагне,
свідомий волі, як біди,
з грудей обрушених, із магми
твоєї горбленої мсти,
не потураючи меті,
на білому папері тахне.
Спинилась породільна мить,
земля кружляти перестала,
і тільки ув очах кружала
червоні і душа кипить.
І сходить добра упокора
не помсти — жалю. Не меча —
ласкавих слів. Ласкаво-хвора
Поетів і жінок душа.
- Наступний вірш → Василь Стус – Повернений до себе всім єством
- Попередній вірш → Василь Стус – Осточортіє білий папір