Чужа і не своя земля
мене за сина-патріота
взяла і каже — ідіота
із божевілля визволя.
Чужий, до болю рідний, край
Іще — ненависний до болю,
тобою серце я неволю,
проте — люблю, отож — карай.
Чужа і не своя душа
запрагла радості такої,
котрої зазнають ізгої,
як серце в безвість вируша.
Чужий і незнайомий син,
у сні, чужім і незнайомім,
я піддаюся, мов потомі,
солодкій згазі домовин,
де все — чуже і не своє,
чуже і несвоє — до болю,
усе, чим тільки я сваволю,
гірке призволення твоє,
мій Господи.
