Цей берег зустрічей — і не збагнеш:
чи то твоє життя обабереге,
чи — очі в очі — двох смертей шереги
зближаються, пустившись власних меж.
В овали болю безкінечний світ
вривається захланно, ніби злодій,
допоки духи не промовлять: годі,
ще на тобі і кров твоя, і піт,
ще повен скверни ти. І недомога
твоя — спізнати долі ліпоту:
все презмагати стежку цю круту
від царства Сатани до царства Бога.
- Наступний вірш → Василь Стус – О, там були правдиві антрацити
- Попередній вірш → Василь Стус – Невже оце ти й є, бідо
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші