Цей білий світ, біліший божевіль
колись іще підпалиться червоним.
Задуже[?] піють українські гони
і потечуть колись по ринвах рілль.
- Наступний вірш → Василь Стус – Село посеред тиш
- Попередній вірш → Василь Стус – Залоскотані сосни до смерті
(Оцінок ще немає)