Цей плав Хрещатиком — плече в плече Іван.
Потоки, здвиги, тлум, сирен протяглі скрики.
На тому капелюх, на тому плащ реглан,
за телебудкою — сховався недорікий.
І зразу геть пішло усе — і світ застиг,
і тільки ти пливеш в таємнім кінокадрі.
Напевне, в боротьбі допіру переміг
той бог, що заховавсь в космічному скафандрі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Прозираю тебе, прозираю тебе
- Попередній вірш → Василь Стус – Заходь за себе, що не крок
(Оцінок ще немає)