Василь Стус – Цю жінку я зустрів: Вірш

Цю жінку я зустрів, ідучи Червоноармійською вулицею
від площі Толстого до книгарні письменників,
де саме з’явилася книга Мертона.
Вона йшла в натовпі — типова статуетка,
які виготовляли в Єгипті другого тисячоліття
і так негарно стилізують сьогодні,
ніби витесана з ебенового дерева.
Коли я наблизився до неї,
вона вклякла і стала, мов кам’яна.
Придивившись до її вмерлої краси,
я впевнився, що вона нежива.
Голова її (ГОСТ-1956-18-54, він
досі вже застарів, і міністерство заготівель
людських ресурсів давно вже розробляє новий)
трималась на неприродній шиї так неприродньо,
що я не втримався, аби не наблизитися до неї
майже впритул.
Зблизька вона здавалася майже мумією,
і щоб переконатися в тому остаточно,
я дав їй по носі щигля.
Пролунав лункий повний відзвук
як од порожнього, добре всохлого дерева.
Втім, до цього мені не звикати:
я завжди помилявся в жінках.