Де ти — збагнув? Таж на самому споді
і навіть нижче. Отже, опадай —
і тільки там і тільки там шукай
самого себе — в чистоті і вроді.
Дарма, що опинився в колоброді —
ти колобродами поневажай,
допоки не розчинишся в природі
не скажеш: єсм твій пожаданий край.
Не скажеш, що усе тоте — моє,
не скажеш, що увесь ти є невласний.
Тепер пробудь, о світе мій, прекрасний,
твоя година світла настає.
Колись у ній, в просвітлій тій годині
ти доживеш усе, що губиш нині.
- Наступний вірш → Василь Стус – Усе – як треба
- Попередній вірш → Василь Стус – Живи у душах інших, як вампір
(Оцінок ще немає)