Дніпра жовтозелена грива
розкошлана по всіх вітрах
і грайвороння сиротливо
пірнає, схрипле, по ярах.
Цей круглий шурхіт серед поля —
мов березневий сирівець.
Земля чорніє, наче доля,
а край кострубиться, як мрець.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ти загубився в горі
- Попередній вірш → Василь Стус – І ніч ночей, і стогін паровозів
(Оцінок ще немає)