Доба щаслива — щоб ти здохла,
аби не бачить на віку
цю бетоновану епоху,
це сонце в кам’янім мішку.
Доба апокрифів — нерідна.
Доба епістол — не моя.
Невже, добродію не встидно
вік вікувать з-під нагая.
- Наступний вірш → Василь Стус – Омиті потойбічною водою
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти вся така маленька, як мета
(Оцінок ще немає)