— Досить крові,— продекламував кат,
коли ніж, загнаний мені поміж ребер,
стримів у спині.
А я подумав, скулившись весь од болю:
що як він захоче ще й лікувати мене?
- Наступний вірш → Василь Стус – День величався і пишався
- Попередній вірш → Василь Стус – Сто дзеркал спрямовано на мене
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)