Василь Стус – Ет!: Вірш

Чи не однак, як зветься
Море ачи ставок.
Сонце згори сміється,
І жебонить струмок.
Чи не однак що скажеш:
лампа в сто десять вольт,
ачи дніпровських згарищ
сонце мільйонів воль.
Світять зорі і зночі
аж до світань горять —
цей золотавий дощик
повнить лоно Дніпра.
Чи не однак,— жаліти,
стумитися, журитись.
Чи не однак,— сповити
день під прозорим віттям
ще молодого саду,
та виростає сад
прикорнями — у завтра,
а на гіллі — роса
ночі. А біля стовбура
капає сік живиць,
що від порання — добре,
ним і живи.
Чи не однак, як зветься
завтра! Твій дар, твій борг.
День угорі сміється
І жебонить струмок.