Гармонії нема. Є тільки радість
Осягнутого раптом, мов прозріння,
Передчуття, що ти собі не зрадиш,
А так безіскорно і догориш.
Усе твоє — твої ліси і ріки,
Твої вітри, степи твої і втоми
- Наступний вірш → Василь Стус – Як страшно бути тільки злим
- Попередній вірш → Василь Стус – Слухаючи Бетховена
(Оцінок ще немає)