Гей чужа-чужаниця
гей чужа
ніби гадина-крівця
з-під ножа
ніби ворон кружляє
ясні очі виймає
а ще чорна доймає
нужа
лебеділи долини — гойя
золота Україно — моя
ти не край, не вітчизна
ти як смертна трутизна
наймертвіша мертвизна
гойя.
По дорозі по чорній — ріка
і тебе не огорне кохана рука
тільки сльози священні
на обличчя нужденні
на палючі святенні
уста
Повставай. На катів-ворогів повставай
де твоя — харалужна
де солодкая нужа
де судома недужа твоя.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ти смерть моя
- Попередній вірш → Василь Стус – Вона сиділа, мов княгиня
(Оцінок ще немає)