І глянув я — і ось кінь білий,
і держить лука верхівець,
з сагайдака виймає стріли.
Вже начувайся — це кінець.
І вийшов другий кінь — червоний,
і хто на ньому — при мечі
за ним — і січі і полони
і кров і стогін і плачі.
І глянув я — і вороного
уздрів коня. Цей вершник був
з вагою у руці й надовго
на мене поглядом сягнув.
І глянув я — і ось кінь чалий,
і охляп смерть на нім сидить —
за нею пекло. Прокричала
прелюта звірів ненасить.
- Наступний вірш → Василь Стус – Отак живу – з роботи в ліжко
- Попередній вірш → Василь Стус – Той сірий запорошений полин
(Оцінок ще немає)