Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – Голубіє, рябіє, хмурніє

Василь Стус – Голубіє, рябіє, хмурніє: Вірш

Голубіє, рябіє, хмурніє, розлистився спокій,
Як в оголене дерево, в ребра пиряють вітри.
Говори! Говори!
Поспіши тільки виговоритись
І гордись, ти замало був гордим
І задуже був гордий.
Тепер — опростися, дивись.
Краю, каро моя! Кароока Земля.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Голубіє, рябіє, хмурніє":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Біжить по стежці листя голосне
  2. Василь Стус – Вхопився обома руками
  3. Василь Стус – Двох – замало
  4. Олександр Олесь – Хіба не бачите, що небо голубіє
  5. Василь Стус – Замало правд, коли замало дії
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Голубіє, рябіє, хмурніє: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.