Василь Стус – Горде тіло моє нецензурне: Вірш

Горде тіло моє нецензурне!
Що мені з тобою робити?
Куди податися?
Як узаконити тебе?
Щоб, узвичаєне предками,
круглим моїм дитинством,
гострою молодістю моєю,
назвати своїм!
Тіло моє!
Четвертоване ерою.
Заборонене, та моє,
що мені з тобою робити?
Відпадають руки мої.
Відпадають ноги мої,
голова моя відпадає.
Як багряний кавалок —
моє серце диміюче.
Горде тіло моє нецензурне!
Я тебе, як молитву, беріг,
а ти якесь дивне:
не пристосоване до життя,
не пристосоване до
переходового періоду
між соціалізмом і комунізмом.
І тебе четвертують,
вибираючи очі,
вибираючи язик,
і порожні очниці мої
багровіють, як серце моє здичавіле.