Хвилі вигойдуються, об берег б’ють, берег вигойдується
— хлюпає в хвилю. А люди — зібгані в кульки, як
ртуть. Оці тобі всі життьові фиглі-миглі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Так, як народжені стіною
- Попередній вірш → Василь Стус – Я прокинувся
(Оцінок ще немає)