Василь Стус – І ось воно: відбитком на воді: Вірш

І ось воно: відбитком на воді
враз попливло сумне твоє обличчя,
котре із глибини хтось довго кличе.
І — розгойдались пасмуги руді.
…стань і вернись до пам’яті: тоді
відкрилося зелене узграниччя,
жадана стрілась доля — вічі в вічі —
і розгойдались пасмуги руді.
Перестороги радості ласкаві
і посірілі начування лих
вже за вузду тримали вороних
на синім березі твоєї слави.
А річка пропливала на очах,
і кожна хвиля вабила до себе.
Тепер — усе спливло. Тепер — не треба,
бо з того берега простер долоню жах.
Тепер себе — пізнаєш по біді?
По сивій голові — тепер пізнаєш?
Не в себе. Ти від себе — повертаєш.
Тремтять під вітром пасмуги руді.